Підвищення ефективності використання лісових земель є однією з найважливіших проблем лісового господарства. Запровадження ефективних заходів у цьому напрямку може істотно збільшити кількість отримуваної деревини з одиниці лісової площі, покращити екологічну ситуацію, підвищити ефективність виконання лісовими насадження водоохоронних, санітарно-гігієнічних, ґрунтозахисних та інших корисних функцій.
В умовах зміни клімату і знеліснення посилюється увага до процесів лісовідновлення, їх обґрунтування та практичної реалізації на засадах сталого розвитку. Дослідження продуктивності деревостанів природного та штучного походження з урахуванням просторової неоднорідності, залежності від лісо рослинних умов і віку насадження дає змогу обґрунтувати особливості розвитку деревостанів.
Проблему підвищення продуктивності лісів можна вирішити шляхом системи міроприємств , об’єднаних в чотири основні групи:
•1. раціональне використання лісів і боротьба з втратами в лісовому господарстві (комплексне своєчасне і більш повне використання лісів, перевід дров’яної деревини в технологічну сировину, використання відходів лісо заготовок, активна охорона лісів від пожарів, боротьба з втратами від комах, грибкових захворювань, пошкоджень вітром і другими стихійними лихами;
•2. прискорення росту лісів лісівничо-технічними методами впливу на природні умови їх місцезростання (ввід грунтопокращуючих деревних, кущових, трав’яних рослин, зміна пород, використання рубок для поліпшення мікроклімату насаджень грунтових умов.
•3. міроприємства по пришвидшенню відновлення і формування лісів (зберігання молодняка при лісозаготівлях, підбір головних порід в відповідності з їх біологією і умовами місцезнаходження) ;
•4. відновлення і поліпшення складу лісів введеням швидкоростучих і високопродуктивних порід.
З метою виявлення резерву підвищення продуктивності лісових ділянок лісовпорядкуванням визначений за укрупненими показниками ступінь використання потенційної продуктивності вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок. Для цього використані розподіл вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок за основними цільовими лісоутворювальними породами і середні таксаційні показники. Моделі росту і продуктивності оптимальних деревостанів, що регулярно розріджуються, підготовлені кафедрою лісової таксації Національного аграрного університету ( модели роста и продуктивность оптимальных деревостоев», К., УСХА, 1992; «Нормативно-справочные материалы для таксации лесов Украины и молдавии», «Урожай», 1987). Порівнюючи оптимальний середній запас на 1 га деревини вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок з його фактичним запасом на рік проведення лісовпорядкування, визначають ступінь використання потенційної продуктивності вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок.