У лісах Вінниччини цвіте іван-чай

Спробуйте приготувати український чай - справжній еліксир здоров’я
Починаючи з червня і до самого кінця літа лісові зруби та ділянки з молодими культурами прикрашають досить високі трав’янисті рослини з свічеподібними суцвіттями насиченого рожево-бузкового кольору. Цю рослину у науковій термінології знають як зніт або хаменерій вузьколистий, а місцеві назви - кипрій, дикий льон, верба-трава, Богородиціна трава, єлушник, дрімота, вербова трава, маточник, хлібник. Та все ж найвідоміше його ймення - іван-чай. Справді, ця назва рослини доволі виправдана, адже при дотриманні певної технології можна власноруч заготовити сировину для приготовання гарячого напою. До того ж, дуже корисного.
 
Іван-чай – не лише гарна на вигляд рослина, а й прекрасний медонос. До речі, його здавна зостосовували у народній медицині: для лікування головного болю, безсоння, зміцнення організму, для загоювання ран, як обволікаючий і протизапальний засіб. А ще іван-чаю приписують омолоджуючу, легку заспокійливу дію. Все це завдяки дубильним речовинам, алкалоїдам, цілому набору вітамініів (серед них – і вітамін С), мікроелементів, що містять різні частини рослини. І листя, і кореневища споживають у їжу (салат, борщ, пюре, випічка із борошна, приготованого з коренів)... А ще з рослини готують косметичні маски для шкіри. Про це можна говорити окремо, сьогодні ж – про те, з чого починається, продовжується, завершується день більшості українців, - про чай. Сьогодні фасований чай з кіпрею можна придбати у крамницях здорового харчування, супермаркетах чи замовити в інтернеті. А можна піти до лісу, заготовити сировину власноруч.
Для приготування чаю збирати слід лише листя. Час заготівлі - період цвітіння, причому кажуть, що серпневе листя дає зовсім інший колір приготованого напою. Зірвані листочки варто помити, сушити у тіні або на горищі з гарною вентиляцією, розстеливши шаром 5-7 см на папері або тканині. Це традиційний спосіб, тут можна експериментувати, готуючи чайний збір лісових трав. Додайте до іван-чаю чебрець, цвіт липи, бузини, аптечної ромашки, м’яту, суницю, звіробій – і отримаєте неперевершений за смаком та лікувальними властивостями напій! Головне – знати дії трав і не передати куті меду.
А можна приготувати ферментований чай, який за смаком дуже близький до високоякісних сортів китайського зеленого чаю! Правда, з цим треба трішки погратися.
Від ступеню ферментації залежить колір чаю – зелений, червоний або чорний – та смакові властивості.
Перший етап ферментації – в’яління. Для цього листочки потрібно загорнути у вологу тканину і залишити приблизно на добу, лише не на сонці. Дехто залишає листя у пакеті. Далі підготоване листя мнуть, скручують або навіть перепускають черед м’ясорубку (останній спосіб дозволяє приготувати гранульований чай). Можна обробляти листя качалкою, дерев’яним молотком – головне тут завдання – пошкодити лдисточки, щоб вони пустили сік. 
Потім сировину складають у керамічний або емальований посуд, накривають тканиною і залишають на певний час (6-14 годин) при температурі 24-26°C. То і є власне процес ферментації. Чим довша витримка, тим насиченішим буде смак чаю, більш схожим уже до чорного. Про початок ферментації свідчитиме зміна запаху сировини – від трав’яного до фруктового. Не можна перетримувати процес ферментації.
Далі – сушіння у спеціальній сушарці, духовці при ни зькій температурі або у теплому місці. Під час сушіння перевертайте листочки. Дуже важливо не пересушити листя, щоб не втратити смак і корисні речовини!
Кажуть, що той, хто спробує ферментований чай із кіпрею, уже не повернеться до традиційного китайського чи індійського. Так що – пробуйте, наш подільський ліс багатий цією рослиною, хоча трациційно у мережі магазинів цей чай позиціонують як карпатський. 
Пам’ятайте, що збирати варто здорові, не пошкоджені хворобами, комахами, не забруднені пилом рослини. А ще якісна сировина лікарських трав має заготовлятися у екологічно чистому місці, хоча б на відстані 250 метрів від автомагістралі, де відсутні поряд шкідливі стоки, скупчення відходів, сміття.
І на завершення нагадуємо, що лісівники Вінниччини створюють ліси майбутнього для своїх нащадків. Бережіть їхню працю, адже ліс – справжня природна скарбниця, головне з мудрістю та раціонально використовувати її багатства. Не забувайте про правила перебування у лісі, збирайте трави, ягоди, квіти, гриби за потребою, не знищуйте кореневище, бережіть види, які охороняються Червоною книгою. Збирайте лісові лікарські рослини обережно, не пошкоджуючи молодих лісових культур.