Новина

Без копит, але олень. Має роги, але жук. Справжній каламбур вийшов про такого грізного на вигляд, поважного і червонокнижного мешканця українських лісів, у тому числі і подільських дубових дібров, – жука-оленя.

Чому на Вінниччині живуть рідкісні жуки-олені? Тому що тут для них сприятливі умови проживання і харчі – старі дубові насадження. Точніше, сік, що витікає із пошкодженої деревини дуба. І ось одна із причин, чому не можна збирати у лісі сухостій. Самки відкладають яйця у гниючу деревину, яка є поживою для личинок рідкісного жука. До речі, у стадії личинки істота перебуває до семи років! За цей час линяє личинка кілька разів. А у травні останнього року перетворюється на лялечку.

Тож повернімося до рогатого жука, якого, до речі, часто називають рогачем.

Не зважаючи на таке погрозливе знаряддя бою, ці жуки насправді не кусаються, адже роги їхні утримують досить слабкі м’язи. Хоча це є дуже розвинені верхні щелепи. Ними самці б’ються за самку, намагаючись у турнірному поєдинку підняти супротивника рогами і перекинути. Переможений у двобої, повернувшись у нормальне положення, відлітає подалі. Але після спарювання самець здебільшого гине. А відклавши яйця, гинуть і самки. 

Жук-олень - найбільший за розмірами жук в Україні. Адже разом із рогами сягає розміру 7,5 см завдовжки самець, самка – до 5 см. Нині його популяція зменшується, причому їм загрожує вимирання не лише в Україні, а й у країнах Європи. У нас його занесено до Червоної книги.

Лісівники Вінниччини закликають берегти природу. Побачивши рідкісних рогачів, не беріть їх до рук, не варто гратися ними чи забирати додому. Посто поспостерігайте за ними, пофотографуйте, зніміть відео. До речі, побачити жуків-оленів за ввесь календарний рік можна саме зараз, у червні-липні.

На фото – жук-олень у лісових угіддях ДП «Дашівське ДЛМГ».