Лісівники ДП «Жмеринський лісгосп» підгодовують диких тварин

 
Мисливське господарство є обов’язковою та невід’ємною складовою лісового господарства, маючи на меті збереження місцевої фауни, біологічного різноманіття та збільшення видової чисельності. Жмеринські лісівники з початком холодів обов’язково здійснюють зимову підгодівлю диких тварин, щоб стримати міграцію звірів у пошуках їжі.
Така допомога дозволить звірині успішно перезимувати, адже зима - найважча пора року для диких мисливських тварин. Різко погіршуються умови добування корму, у морозні зими це призводить до підвищення смертності або надмірного виснаження диких тварин.
- Піклування про мисливську фауну напряму впливає на збільшення популяції лісових мешканців. А достатня кількість кормової бази ще й покращує умови мешкання видів, стримує їх від міграції, тому підгодівля дичини у зимовий період, - надзвичайно важлива, - розповідає головний мисливствознавець ДП «Жмеринський лісгосп» В.І.Бабій. - Підгодівля диких тварин розпочинається у зимовий період - як правило, тоді, коли випадає перший сніг, і триває 100-112 днів. Жмеринські лісівники підгодовують дичину, викладаючи заготовлені корми в годівниці та на підгодівельні майданчики. 
Для підгодівлі диких тварин працівники Жмеринського лісгоспу заготовили достатні запаси кормів: 10 т сіна, 15 тис. шт. пучків листяних порід, 9 т концентрованих кормів, 18 т коренеплодів. Протягом  року виготовили 12 годівниць, 30 солонців, 24 підгодівельні майданчики. Загалом в лісових угіддях підприємства є 215 годівниць, 580 солонців та 90 підгодівельних майданчиків.
Сіль – обов’язковий елемент в раціоні диких тварин, особливо рослиноїдних. Тому нею лісівники регулярно поповнюють солонці протягом усього року. Лісівники також створюють кормові ремізи – поля, які засівають багаторічними травами чи кукурудзою, ячменем, топінамбуром і залишають незібраний урожай для того, щоб звірина могла самостійно добувати корм, не пошкоджувала молоді лісові культури. Особливо уважно стежать впродовж усього року за меню мешканців вольєрів для напіввільного утримання диких тварин.
- Завдяки вольєру для напіввільного утримання диких тварин, який має площу 141 гектар, та проведенню усіх біотехнічних заходів, нам вдалося збільшити поголів’я кабана, - зазначає В’ячеслав Бабій. - Останніми роками популяція цього традиційного для подільських лісів виду значно зменшилось через епідемію африканської чуми свиней.
Не менш важливим є питання забезпечення тварин водою. Це більш актуально для літньої пори, однак через те, що останніми роками зими є малосніжними, лісівники облаштувують, розчищають водопої у лісових масивах і взимку. Жмеринські лісівники створюють штучні водойми та регулярно розчищують лісові джерела.