Новина

Є на річці лісоруби у сріблисто-бурих шубах. Так, це вони. Великі водні гризуни, невтомні трударі, столяри без сокир та пилок, водні архітектори, що нині гарно почувають себе і на Вінниччині – бобри.

Чи знаєте ви, що у 18-19 столітті бобри були майже знищені по всій Європі? У середині минулого століття в Україні їх налічувалося лише більше двох сотень, через що вид був занесений до Червоної книги України. А сьогодні вже зодчим річкових дамб не загрожує зникнення. На Вінниччині щорічний облік диких тварин фіксує бобра у лісових угіддях, у 2020 році у кількості 541 особина, і ця цифра збільшилась у порівнянні з минулим роком (2019 р. - 433 особини).

Науковці пояснюють відновлення чисельності виду дуже просто. Адже масово добували бобрів заради цінного хутра. За часів Київської Русі боброві шуби були у тренді, і вважались, як і соболині, ознакою знатного походження та товстого гаманця. Сьогодні бобер уже не занесений до Червоної книги України, а пов'язують зростання їхньої чисельності із заселенням поголів’я з інших регіонів та із непопулярністю бобрового хутра. Нині відбувається навіть розширення ареалу проживання бобрів. Їх фіксують у місцях, непритаманних для їхнього проживання, приміром, у степовій частині України. Активну життєдіяльність бобрів давно засвідчують у столиці, є повалені дерева й у місті Вінниця, на Вишенському озері, що розташоване зовсім недалеко від спального району та проїжджої частини.

На фото – свідчення життєдіяльності бобрів у лісових угіддях Хмільницького лісгоспу на штучній водоймі, спорудженій для водопою диких тварин. Поки що лісівники не скаржаться на негативні наслідки, пов’язані із підтопленням земель через боброві загати. Загалом існує думка, що робота бобрів сприяє очищенню водних об’єктів. Цікаво, що у Канаді бобрів вважають шкідниками і мають величезні збитки через їхню активну діяльність у лісах.

Бобер відзначається перетинчастими лапами, широким плоским хвостом і густим, водонепроникним хутром. Всі ці зовнішні ознаки допомагають йому почувати себе у воді комфортно. До того ж, відмінно пристосовані до напівводного способу життя вони і через відповідну будову внутрішніх органів. Великі легені, печінка забезпечують їм потрібні запаси повітря та артеріальної крові, аби залишатись під водою 10-15 хвилин, пропливаючи за цей час до 750 метрів. Натомість на суші бобри досить незграбні.

Їхній щоденний раціон – це деревина м'яких листяних порід, осика, верба, береза, тополя, яку вони добувають відомим способом, підгризаючи стовбури дерев. А також трав’яна рослинність. За день один бобер з’їдає приблизно 800 грамів рослинної їжі. Також їм потрібні гілки для зведення житла та бобрових загат, для чого вони використовують дерева твердих порід.

Полювання на бобра ускладнене в першу чергу тим, що це – нічний звір. Законодавством полювання через годину після заходу сонця заборонено. Штраф за незаконне добування цієї тварини становить 10 тис. грн.